IT компанія «Astwellsoft»

Створення сайтів у Лоєва

Розробка веб сайтів будь-якої складності з індивідуальним підходом до кожного замовлення.

Біля підніжжя Страгори серед смерекових і букових лісів розкинулось село Лоєва, історія якого своїм корінням сягає у глибину віків.

Стосовно самого походження назви села існує декілька легенд, які дають змогу частково відтворити і пояснити історичну назву села.

Археологічні дані свідчать, що ця територія була заселена представниками підкарпатської культури кераміки 2000—1500 років до нашої ери (урочище Куштіль). Пізніше на території села жили племена, що були носіями Ґава-голіградської культури (кін. II — першій половині І тис. до н. е.), про що свідчать знайдені в селі залишки соляних шахт і солеварного виробництва тих часів.

У княжі часи територія села входила до Руси-України, а пізніше до Галицько-Волинської держави. Цілком ймовірно, що ця територія служила базою для розміщення слов'янських воїнів, оскільки недалеко знаходились володіння угорських королів. Після розпаду Галицько-Волинської держави і феодальних міжусобиць село Лоєва опинилось в руках польської шляхти. Так як і в інших регіонах Гуцульщини тут набула розмаху форма боротьби відома в історії під назвою опришківство. Саме через Страгору проходив відомий в історії Транскарпатський шлях, яким дружина Довбуша в 1743 році везла харчі для опришків у село Ясіня, та й самі опришки на чолі з легендарним ватагом переходили через Лоєву, коли робили напад на Богородчанську фортецю.

Перші писемні джерела, які згадують Лоєву, за твердженням академіка В. Грабовецького відносяться до 60-70-их років XVI століття. Жителі села в основному займалися скотарством, працювали на лісорозробках і в меншій мірі землеробством. Важкий феодально-кріпосницький гніт посилювався національно-релігійним гнітом, який полягав у тому, що австрійська влада проводить політику «поділяй і владарюй»; на керівні посади на Гуцульщину, як правило, призначала вихідців з числа німецької і польської національностей, що поглиблювало національні суперечності між народами. Більшу частину землі у 80-х роках XIX ст. в селі Лоєва становила державна власність. За переписом населення 1880 р. тут на той час проживало в громаді 622 гуцули та 4 поляки, котрі ще замешкували на території Лоєви, а належали до своєї римо-католицької парафії в м. Надвірна. Греко-католики с. Лоєва тоді також належали до парафії у м. Надвірна, але мали вони й церкву в селі.

Як подає церковний шематизм за 1935 рік, на той час село Лоєва і надалі належало до греко-католицької парафії у місті Надвірна. Парафіяни, які замешкували в селі, брали безумовно активну участь у церковних братствах. Приміром, братство Тверезості і товариство Апостольства Молитви — вони на той час нараховували 380 членів та існували й діяли при парафіяльній церкві у м. Надвірна. У тому ж періоді в Лоєві існувала школа систематична і утраквістична. У ранніх джерелах про існування в цьому селі школи не згадується. Щодо культурно-освітньої праці, то вона у великій мірі концентрувалася у читальні «Просвіти», де переважно діяли аматорські гуртки, хор і бібліотека. Австрійський уряд мало дбав про розвиток. Скажімо, В кінці XIX ст. на початку XX ст., коли стояло питання про відкриття філії товаритства «Просвіта» в селі Лоєва її не можна було відкрити: «Через страшенну темноту тамтешніх жителів». Настільки австрійський уряд занедбав освіту простих жителів Лоєви і був про них негативної думки. Громадсько-політичну роботу в селі головним чином проводила Українська Радикальна Партія і Українське національно-демократичне об'єднання. При цьому треба зазначити, що Радикальна Партія під час польської окупації займалася не тільки підготовкою та проведенням виборів українських послів до польського сейму, але звернула увагу й на вибори місцевих урядників, чого до того часу не було.

лак паркетний

Створення веб сайтів у Лоєва

Ми розробили

1500+ проектів